16.02.2023р.
ПІДГОТОВКА РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА
https://www.facebook.com/groups/607554396851506/permalink/1226577498282523/
13.02.2023р.
Консультація
“ЯКИМ ПОВИННО БУТИ ВЗУТТЯ ДОШКІЛЬНИКА”
https://www.facebook.com/groups/607554396851506/permalink/1224665161807090/
Як перевірити готовність дитини до школи: практичні поради психолога
Топ-5 складників готовності до школи
Що насправді необхідно дитині для початку навчання, а що не таке важливе? Розглянемо складники шкільної готовності:
| Інтелектуальна готовність | Фізіологічна готовність мозку до навчання |
| Вольова готовність | Здатність робити щось всупереч складнощам |
| Соціальна готовність | Навички спілкування з іншими |
| Мотиваційна готовність | «Навіщо мені школа?» |
| Фізичне дозрівання | Готовність тіла до навчання |
Чинники інтелектуальної готовності дитини до школи
Зазвичай батьки дбають про навчальні навички дитини:
- письмо,
- рахунок,
- читання,
- загальний розвиток.
Але насправді для навчання важливо дещо інше – дозрівання певних відділів головного мозку, які відповідають за формування цих навичок.
Навичка ще може бути несформована, проте все готово до формування. Іншими словами, дитина може не вміти розв’язувати приклади, але мати уявлення про число, числовий ряд, співвідносити за кількістю, порівнювати, вміти робити висновки і бути зацікавленою. Така дитина швидко навчиться розв’язувати приклади.
Ми дивимось на здатність дитини робити висновки, уважно слухати й чути, ставити запитання, якщо не все зрозуміло; на розвиток її пам’яті, уваги, уяви.
Що можуть зробити батьки для сприяння формуванню інтелектуальної готовності дитини:
- Давати адекватне інтелектуальне навантаження – розмовляти на різні теми, обговорювати події та враження, дозволяти самостійно вирішувати в непринципових ситуаціях і знаходити рішення ігрових або життєвих завдань.
Наприклад: запропонувати відгадати, куди поділася крижинка, що ви принесли з вулиці; не підказувати, чому падає будинок, який стоїть на одному кубику; взагалі намагатися не давати готових відповідей відразу. - Знайти центр підготовки до школи, у якому не зловживають «шкільними» методами – діти не сидять за партами, їх завдання не виключно письмові, а педагоги грають із ними в «правильні» ігри.
- Не перевантажувати дитину навчанням до початку навчання шкільного, адже це прямий шлях до пригнічення пізнавального інтересу.
Чинники вольової готовності дитини до школи
Якщо ж пізнавальний інтерес збережено, то вольових зусиль для навчання дитині знадобиться набагато менше. Вольова готовність до школи – це здатність дитини «примусити» себе робити щось, що не викликає великого інтересу чи негайного задоволення. Воля також відповідальна за можливість дитини всидіти за партою упродовж уроку.
Якщо вольова сфера недостатньо сформована, то починати процес навчання неймовірно важко для всіх.
Що можуть зробити батьки для допомоги дитині:
- тренувати в дитини вміння чекати (витримувати чергу в крамниці, почекати до дня народження і тільки тоді отримати подарунок, почекати маму, коли вона зайнята тощо);
- створювати ситуації, де для досягнення результату потрібно багато витримки та зусиль, і якісно хвалити дитину за її перемоги.
Чинники мотиваційної готовності дитини до школи
Мотиваційна готовність також дуже важлива, хоча часто здається другорядним чинником. Але уявіть собі, як навчати дитину, яка абсолютно цього не хоче?! Або, не маючи уявлення про реальну школу, дитина думає, що це щось на кшталт розважального центру. Тоді вона буде неабияк розчарована.
На співбесіді діти часто кажуть, що хочуть до школи, щоб учитися. Зазвичай, вони просто повторюють слова дорослих. Нормально, якщо перший час дитина йде до школи за приємними емоціями, спілкуванням, а саме пізнавальний інтерес проявляється у неї згодом у разі правильно організованого процесу навчання.
Що можуть зробити батьки для допомоги дитині:
- Покажіть дитині, що таке школа: дивіться фільми, сходіть до школи, в якій навчалися ви самі, але оптимально – прогуляйтесь із дитиною школою, в якій вона буде навчатися.
- Намагайтеся уникати власних негативних відгуків про школу, сучасну систему освіти тощо. Дозвольте дитині сформувати власне ставлення.
Чинники соціальної готовності дитини до школи
Соціальна готовність означає, що дитина вміє спілкуватися з дорослими та дітьми адекватно ситуації. Тобто, з однолітками спілкування виглядатиме інакше, ніж із малознайомим дорослим.
Якщо дитина відвідувала дитячий садок хоча б упродовж року (а дитина, яка часто хворіє – упродовж двох років), то ймовірніше, соціальна готовність буде сформована. Якщо ж ні, то:
- Батькам бажано простежити, чи має дитина досить досвіду спілкування з малознайомими людьми у різних ситуаціях.
- Також до початку шкільного навчання добре вирішити питання сепарації, відокремлення від батьків.
- Пам’ятати, що будь-яка дитина адаптується до нового соціального середовища легко, якщо в неї адекватно сформована прив’язаність до батьків.
Чинники фізичної готовності до школи
І, нарешті, про фізичну готовність до школи. Парадоксально, скільки малечі не готові до школи саме фізично, тоді як навчання із 6 років запроваджувалося спочатку саме через акселерацію (пришвидшене дозрівання) дітей.
При оцінюванні фізичної готовності ми, передусім, дивимося на сформованість скелету. Приблизно в 7 років у фізичному розвитку дитини відбувається перехід на «новий рівень». Ми можемо спостерігати, що її руки стають пропорційно довшими щодо тулуба, з’являється талія, стають більш помітними колінні суглоби, активно йде заміна зубів.
Ці зміни сигналізують, що внутрішні органи доформовані й організм дитини готовий пустити енергію в мозок і витримати навчальні навантаження.
Що можуть зробити батьки:
- Давати дитині адекватні фізичні навантаження: спортивна секція або багато рухливих ігор із батьками або дітьми.
- Простежити, що всі навички самообслуговування сформовані.
Першокласник сьогодення і першакласник в минулому – різні поняття. В наш час від дитини в першому класі вимагають більше, ніж це було раніше. Тому, щоб адаптація до школи проходила нормально і у дитини не зникло бажання вчитися, малюк повинен бути ГОТОВИЙ ДО ШКОЛИ.
Існує ряд показників, за якими ми можемо визначити чи готова дитина до школи.
Отже, було б добре якби дитина змогла б:
- Назвати себе (П. І. Б.), маму, тата, бабусю, дідуся (орієнтація у внутрішньосімейних зв’язках)
- Знати пори року, кількість і назви місяців у році, днів у тижні. Знати які зараз рік, тиждень, день. Вміти відповісти на питання типу «Коли птахи відлітають на південь», «Коли холодно і іде сніг», «в який день люди не ходять на роботу», «В яку пору року листя жовтіє» …
- Розказати назви всіх оточуючих її предметів: меблі, посуд, одяг, побутові та електроприлади, рослин, тварин, явищ природи, назви улюблених мультфільмів, казок, книжок, імена улюблених героїв.
- Бути в змозі написати або скопіювати просту фразу, наприклад, «він їв суп»
- Прямий і зворотний відлік в межах 10.
- Вміти складати і віднімати числа в межах 10.
- Володіти навичками узагальнення (в картинках вибрати що об’єднує …), виключення з ряду.
- Знаходити схожість і відмінності між предметами.
- Вміти скласти розповідь за картинкою або за серією картинок.
- Знати основні геометричні фігури – коло, овал, прямокутник, трикутник, квадрат, вміти їх намалювати.
- Запам’ятати 5-7 слів з 10 чітко названих.
- Вміти розповісти напам’ять невеликий вірш
- Вміти відповісти на питання: що буває раніше – обід чи вечеря, хто більший – корова або коза, у корови дитинча теля, а у коня …
- Знати 10-12 основних кольорів.
- Вміти намалювати фігуру людини з усіма основними частинами тіла.
- Слухати казку і переказати ключові події.
- Утримувати увагу на заданому виді діяльності 10 хв.
- Розуміти що таке школа, чим там займаються і навіщо туди ходять.
- Вміти визначати напрямок: вперед, назад, направо, наліво, вгору, вниз.
- Уважно слухати і виконувати завдання, які пропонуються в усній формі;
- Може самостійно виконувати необхідне завдання за зразком, який сприймається зором.
Фізіологічні показники:
- Зміна не менше 5 молочних зубів на корінні.
- Дістає рукою через верхівку до верхньої частини протилежного вуха (Філліпінський тест).
- Якщо дитина стоїть боком проявляється прогин хребта в попереку.
- Яскраво проявляються суглоби на пальцях і колінах.
- Вміє кидати і ловити м’яч.
- Вміє зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, блискавки – це ознака розвитку дрібної моторики.
- При рукостисканні – її великий палець вгорі.
- Скачок в зрості.
- Може повторити прості пальчикові ігри (наприклад, по столу переминати пальцями, зробити пальцями «перемога» і т. д.).
Чого чекають батьки, віддаючи дитину в школу?
Очікування дуже різні. Амбітним важливо, щоб дитина вчилася в престижній школі – і знання отримав, і не соромно було сказати, де він вчиться. Зазвичай такі батьки хочуть, щоб у дитини вийшло те, що не вийшло у них самих. Інші ставлять за мету будь-що-будь дати кращу освіту. Чи готовий він йти в школу, чи може вчитися по просунутими програмами – не так важливо. Головне – освіту. Будь-якими способами. І в сенсі виховання у них величезний запит: «Ми вам його віддали, а ви його виховуйте, вас же цього вчили?» Є чимало тих, кому важливо, щоб в школі (особливо початковій) дитині було добре і спокійно. Часто це ті, хто сам відчував себе незатишно в школі, або ті, хто бачить, що у дитини є труднощі: він сором’язливий або, навпаки, гіперактивна … Їм не хочеться, щоб на цьому акцентували увагу. Нарешті, деякі батьки не можуть або не хочуть вибирати школу в силу самих різних причин і відправляють дитину в найближчу. Їх принцип: як буде, так і буде.
Шановні батьки!
Початок навчання дитини у1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у її житті. Батьки мають бути обізнані з особливостями психічного розвитку, навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку, володіти знаннями про допомогу дитині у перехідний до навчання період, бути готовими співпрацювати з учителем, школою, об’єктивно оцінювати результати діяльності дитини.
Розуміння важливості цього періоду для адаптації дитини в новій соціальній ролі школяра та недопустимість перебільшення вимог стосовно успішності й поведінки, більших за можливості дитини є основними критеріями підготовленості батьків до навчальної діяльності їх дітей.
Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини:з’являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов’язки.Зміниться вид діяльності:ранішеосновною діяльністю Вашого малюкабулагра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання.Зміниться соціальна позиція дитини: щевчораВаш малюкбувпростою дитиною, асьогодні–єучнем з певними обов’язками.
Основною діяльністю дитини сталонавчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню , школі, шкільним справам.
Безумовно, легшепристосуватись до тих змін у житті, які пов’язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання.
У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається?
Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника.
Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи.
Готовність до школи.
Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно.
Психологічна готовність до навчання у школі включає такі компоненти:
- ФІЗІОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ;
- ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА (ПІЗНАВАЛЬНА) ГОТОВНІСТЬ;
- ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА ГОТОВНІСТЬ;
- СОЦІАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ;
- МОТИВАЦІЙНА ГОТОВНІСТЬ.
Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров’я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов’язаних з початком навчання.
Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов’язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам’ять, сприймання, уява.
Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання.
На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім’я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло) . Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»).
Дитина має вміти аналізувати, встановлювати з’вязки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.
Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.
Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять.
Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Достатній розвиток мовленняє ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.
Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.
Якщо Ви хочете, щоб Ваша дитина добре навчалася, із радістю відвідувала школу – допоможіть їй. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане.
Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» – білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д.
Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок (можна використовувати навіть сірники – тільки обов’язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок), а потім по-пам’яті (щоб розвивалась пам’ять, Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати).
Зараз у книжкових магазинах, на базарах, у кіосках можна придбати велику кількість книжок по розвитку мислення, пам’яті, уваги, сприймання, по підготовці дитини до навчання у школі.
А щоб Ваші ігри з малюком були успішними, дотримуйтесь важливого правила: під час гри забудьте про те, що Ви авторитетні і всезнаючі мама, тато, бабуся чи дідусь, а перенесіться у власне дитинство і станьте, хоч ненадовго, знову дитиною – будьте для малюка рівноправним партнером у грі, який також може сумніватись, сумувати і щиро радіти із своїх результатів.
Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.
Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння?
Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність.
Наступний компонент–соціальна готовність. Вона містить у собі сформованість у дитини якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителем. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей.
Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім’ї. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім’ї один до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе в школі.
Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль–роль школяра.
І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу–там тобі покажуть!»
Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».
Підготовка дитини до школи (рекомендації для батьків)
- Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.
- Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.
- Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти). - Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).
- Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).
- прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.
- Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.
- У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.
- Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
ПО ПІДГОТОВЦІ РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА
З чого починати? Звісно з навчання письма – важливий крок у розвитку дитини. Його не можна розглядати ізольовано , а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це невипадково, адже письмо , як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма.
Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику,пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.
Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків. Ось наші рекомендації.
«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»- імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).
«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» – імітація рухів для вимірювання довжини стола.
«УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ» – захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.
«ПІДЙОМНИЙ КРАН» – перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.
«НАНИЖУНАМИСТЕЧКО» – нанизати на ниточку намистинки.
«УМІЛІРУЧКИ» – імітація рухів , які виконуються під час певної роботи ( як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тата керує машиною).
«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» – імітація пальчиками танцювальних рухів на столі.
Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів ( лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник ). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.
Після гімнастики слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.
Консультація для батьків: «Психологічна готовність
дитини до навчання у школі»
«Роки чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.
Готовність дитини до школизалежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми. Отже, перед психологамистоїть завдання розробки критеріїв і показників саме психологічної готовності дітей до навчання.
Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.
Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.
Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Компоненти психологічної готовності:
– мотиваційний;
– інтелектуальний;
– вольовий;
– емоційний;
– особистісний.
Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо. Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.
Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:
1) Ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;
2) Виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;
3) Відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);
4) Віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);
5) Визнає авторитет учителя.
При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на формування внутрішніх мотивів навчання.
Інтелектуальний компонент готовності дитини до школи передбачає:
1) Обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;
2) Рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю (перцептивною зрілістю), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам’ятовуванням.
Проводячи корекційну роботу з інтелектуально непідготовленими дітьми, необхідно використати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам’ять, фонематичний слух, моторику та логічні ігри. Вольовий компонент виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів. Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.
Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.
У проведенні психокорекційної роботи необхідно вчити дитину формувати мету, засоби її досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе відповідальність. Можна використовувати також комплекс занять із психогімнастики.
Особистісний компонент готовності передбачає кілька показників:
Самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності.
Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення і оцінки оточення з оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло користуватись дорослим у формуванні самооцінки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особистості. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вишу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.
Рівень домагань. На підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насамперед від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактивним шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним засобом нормалізації відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.
Навички спілкування:
– Сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;
– Розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо).
Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками.
Cпілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.
Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях.
Готуємо дитину до школи: практичні завдання
Сайт «Розвиток дитини» пропонує батькам та вихователям дитсадків практичні завдання, що допоможуть у цікавій ігровій формі підготувати дитину до роботи у класі під час шкільних уроків.
Виконання таких завдань сприятиме формуванню у дітей позитивного ставлення до занять письмом, читанням, математикою, вихованню впевненості у собі та своїх освітніх можливостях, що є важливою запорукою подальшого всебічного розвитку дитини та адаптації майбутнього першокласника до нових умов.
Вчимось орієнтуватись у просторі. Цей комплект завдань покликаний навчити дитину орієнтуватися в просторі, допомогти їй засвоїти поняття угору, вниз, вправо, вліво тощо, а також пропонує поринути у світ фантазії та малювання, одночасно тренуючи вправність рук.
Вивчаємо кольори. Такий комплект завдань дозволяє дитині пов’язати наявні знання та уявлення про кольори із представниками живої та предметами неживої природи, яким вони притаманні, та закріпити знання про кольори у наочній формі.
Розповідь у картинках: тренуємо логіку. Такий комплект завдань допоможе розвивати логічне мислення, уяву та зв’язне мовлення дитини, а також сприятиме активізації її розумових процесів.
Вчимося міркувати за аналогією. Цей комплект завдань є відмінним практичним засобом для розвитку й тренування логічного мислення та вміння робити обґрунтовані висновки, що базуються на визначенні схожості й певних спільних принципів, закладених у двох наданих предметах. Принцип аналогії, використаний у завданнях, дозволяє дитині більш ефективно міркувати та набувати нових знань про навколишній світ.
Знайди літери українського алфавіту. Цей комплект завдань допоможе поєднати вивчення великих літер української абетки з тренуванням уваги, розвитком дрібної моторики та набуттям таких поведінкових навичок, як посидючість, старанність та цілеспрямованість, що є незамінними у школі. Важливо, що вивчення літер за допомогою таких завдань відбуватиметься у цікавій формі, із залученням зорової та м’язової пам’яті для кращого запам’ятовування.
Літерний лабіринт (український алфавіт). Такі завдання закріплюватимуть знання дитиною українського алфавіту, а також розвиватимуть логічне мислення. Комплект містить 5 завдань, що мають різний рівень складності завдяки пропущеним літерам.
Розмальовка «Малюємо за українським алфавітом». Цей комплект завдань пропонує поєднати вивчення українського алфавіту з тренуванням дрібної моторики та зорово-моторної координації під час розмальовування наданих зображень.
Збери слово. Цей комплект завдань вдало поєднує в собі елементи гри, головоломки та навчання й покликаний допомогти дитині набути навичок читання та правопису слів, роблячи це у цікавій формі, із залученням уваги, мислення й трішечки кмітливості. Особливістю комплекту є можливість власноруч скласти слово й найкращим чином проявити свою ерудицію.
Розшукай сховані слова. Завдання цього комплекту мають форму головоломки й покликані допомогти дитині засвоїти правопис слів, збагатити словниковий запас та розширити кругозір, окрім цього вони сприятимуть розвитку уваги, кмітливості й просторової орієнтації. Виконуючи завдання цього комплекту, дитина розвиватиме старанність, посидючість і завзятість, що знадобляться їй не лише у першому класі, а протягом усього життя.
Знайди літери слова. Цей комплект завдань покликаний поєднати розвиток мовленнєвого слуху і фонематичного сприйняття дитини із вивченням нею правопису слів, а також залученням зорової та м’язової пам’яті для кращого засвоєння інформації. Всі ці знання та навички вкрай важливі для читання та грамотного письмового мовлення.
Вчимось читати по складах. Завдання для тих, хто вже знає літери, але має проблеми з їх поєднанням у склади. Виконуючи завдання комплекту, дитина залучатиме зорову пам’ять та тренуватиме логічне мислення, а також неодмінно отримає задоволення від неодмінно позитивного результату.
«Ділимо порівну»: учимось мислити та рахувати. Цей комплект завдань допоможе дитині потренувати одразу декілька важливих навичок, а саме вміння аналізувати та робити висновки, рахувати та розділяти запропоновані предмети на однакові за кількістю групи, а також сприятиме розвитку уваги, мислення та дрібної моторики. Виконання завдань також сприятиме розвитку просторового мислення та кмітливості.
Числові лабіринти: цифри та числа від 1 до 20. Цей комплект завдань закріплюватиме знання цифр та чисел, вміння рахувати по порядку. Прогулянки такими «лабіринтами» стануть добрим підґрунтям для подальшого навчання рахунку.
Навчальна розмальовка «Геометричні фігури». Цей комплект завдань поєднує в собі одразу кілька важливих функцій: він допоможе дитині запам’ятати вісім основних геометричних фігур, потренувати навички рахунку до 14-ти та навички порівняння – пошук найбільшого та найменшого з наведених зображень, а також сприятиме розвитку уваги, дрібної моторики та допоможе повторити основні кольори.
Пізнавальна розмальовка «12 місяців». Цей комплект завдань-розмальовок не тільки допоможе дитині потренувати дрібну моторику, увагу та покращити вміння підбирати різні кольори, а й познайомить її з характерними особливостями кожного з дванадцяти місяців року. Виконуючи таке креативне завдання, дитина зможе розвивати уяву й асоціативне та творче мислення, а також навички читання.
Кожне завдання із запропонованих можна роздрукувати на звичайному або кольоровому принтері та використовувати необмежену кількість разів.
Маленькі таємниці успішного оволодіння грамотою
Пізнання світу дитиною – це чуттєве охоплення в образному вигляді зв’язків і закономірностей, тобто це смислоутворення. Слово для дитини є тим образом, у якому поєднано смислові та слухові характеристики. Фонемний аналіз, який передує добуквено-му етапу навчання та є провідним прийомом у роботі з дітьми старшого дошкільного віку для дітей молодшого та середнього віку спричинює руйнування цілого на частини, які видокремлюються, з одного боку, досить формально, з іншого, ще не розподілені ні в часі, ні в просторі.
Для дитини окремий звук – це деяке абстрактне знання. Саме тому процес навчання дітей звукового аналізу слів у старшому дошкільному віці супроводжується великою кількістю помилок із боку дітей. Це свідчить про недозрілість здатності розуміти абстракції та невміння співвідносити звуки в слові та окремі звуки, що промовляються
Для подальшого успішного оволодіння грамотою, передбачено достатній розвиток основних психічних здібностей, а саме: зорового, просторового сприйняття, зорової уваги та пам’яті, слухового сприйняття, кінестетичного сприйняття, здатності співвідносити вимовні, слухові та графічні образи звуків між собою.
Давайте зупинимось на співвіднесенні вимовних, слухових і графічних уявлень про звуки мовлення.
Ця психічна здібність забезпечує можливість дитині співвідносити між собою звук, який вимовляється, і такий же звук, що сприймається на слух; звук, що вимовляється, і літеру, яка його позначає; звук, що чує. і літеру, яка його позначає. Ця здібність дозволить дитині правильно повторити почутий звук; визначити, чи правильно вона сама вимовила той чи інший звук; підібрати потрібну літеру до того звука, який вона вимовляє; правильно прочитати літеру.
Навчання грамоти дітей дошкільного віку
Як свідчать численні психолого-педагогічні дослідження у дітей 4-6 років з’являється прагнення до звукового аналізу мови, інтерес до звуко-букв. Незалежно від того, навчаємо ми їх читати чи ні, діти самостійно починають засвоювати окремі букви і складати з них слова. щоб уникнути стихійності у засвоєнні грамоти, слід своєчасно починати організоване навчання. Дослідники (К.Д. Ушинський, Л.С. Вигодський, Н.І. Красногорський, Д.Б. Ельконін та інші) твердять, що навчання грамоти доступне для дітей вже у 5-6 років.
Навчання елементів грамоти відбувається на основі розвитку усної мови дітей (звукова культура, словникова робота, формування граматично правильної мови, навчання розповідання та ін.) Одночасно слід працювати над розвитком спостережливості, пам’яті, мислення, уваги дитини.
Заняття з грамоти слід будувати так, щоб діти включались в активну пізнавальну діяльність, самостійно розв’язували поставлені перед ними завдання. Для цього широко використовують проблемні ситуації з розв’язанням мовних логічних задач, дидактичні вправи та ігри.
Навчання грамоти дітей в дошкільному закладі повинно мати виховний характер. Тексти для аналізу (розповіді, оповідання,казки, вірші, скоромовки) мають бути змістовні, високохудожні, сприяти формуванню життєвої компетентності дітей.
Численні дослідження та практичний досвід роботи дошкільних навчальних закладів доводять важливе значення звукового аналізу в навчанні грамоти. Операції порівняння, аналізу при фонематичному сприйманні мови підводять дітей до поєднання звуків у склади,слова, прискорюють процес оволодіння правильним читанням, засвоєння норм орфографії, грамоти, сприяють розумовому розвитку дітей.
Навчання дітей дошкільного віку елементів грамоти проводиться в декілька етапів.
Перший етап навчання дітей елементів грамоти – це ознайомлення зі звуками.
Багато авторів відзначають, що ефективніше починати його з ознайомлення дітей з немовними звуками. Для цього можна провести дидактичну гру «Що як звучить?» (папір, склянки з водою, брязкальце, барабан, дзвоник тощо).
Слід звернути увагу дітей, що це немовні звуки, адже їх ніхто не вимовляє, але ми їх чуємо. Під час прогулянки добре запропонувати дітям визначити, які немовні звуки вони чують: шурхіт листя, гуркіт чи гудіння автівки тощо.
Далі переходимо до ознайомлення з мовними звуками. Ще К. Ушинський запропонував вивчати звуки не в алфавітній послідовності, а починати з голосних звуків, потім перейти до ознайомлення з приголосними звуками. Цей метод є ефективним, тому ним користуються до цього часу.
Спочатку педагог пропонує дітям прослухати «пісеньки»: А-а-а, О-о-о, У-у-у, І-і-і, И-и-и, Е-е-е. Він розповідає дітям, що ці звуки є мовними – ми їх вимовляємо. Вони називаються голосними, бо ми їх співаємо голосом.
Далі слід уточнити артикуляцію голосних звуків.
Педагог пропонує проспівати звуки у такій послідовності: А-О-У. Говорить, що ротик малює спочатку велике коло – діти проспівують: «А-а-а», потім середнє – «О-о-о», а потім зовсім маленьке – «у-у-у». Далі діти співають у такій послідовності: І-И-Е. Педагог каже, що тепер ротик усміхається – діти співають: «І-і-і», потім усмішка стає ширшою – «И-и-и», тепер він майже сміється – «Е-е-е». Педагог звертає увагу дітей на те, що коли ми вимовляємо голосні звуки, повітря виходить вільно, йому нічого не перешкоджає, наш ротик відкритий. Саме тому цей звук має таку позначку, як відкритий ротик – •.
Обов’язково потрібно звернути увагу дітей на те, що голосних звуків лише шість.
Закріпити знання дітей про голосні звуки можна за допомогою різноманітних ігор: «Який це звук?», «Упіймай звук». Гра «Оживи кружок», у якій діти по черзі натискають на символ голосного звука і називають будь-який голосний звук, допоможе дітям добре запам’ятати всі голосні звуки.
Для ознайомлення з приголосними звуками можна використати казку:
Жили-були шість голосних звуків, які вміли гарно співати. поряд з ними жило ще багато звуків, але вони співати не вміли. іншим звукам також дуже хотілося співати, та коли вони намагалися це зробити, у них виходило шипіти – «Ш-ш-ш», пихтіти – «П-п-п», свистіти – «С-с-с», бумкати – «Б-б-б» та видавати інші звуки, окрім співу.Коли хтось промовляв ці звуки, повітря не виходило вільно з ротика, а зустрічало перешкоду: то губки стуляться (М, П, Б), то спинка язика підніметься і закриє прохід (К, Х, Г). Тому ці звуки позначаються рискою – (неначе стулені губки).
Ці звуки можуть перешкоду зменшувати, ніби робити маленьку шпаринку, коли їх вимовляти не твердо, а м’яко не Б, а БЬ, не Л, а ЛЬ. У такому випадку і позначають їх інакше – двома рисками =.
Та найгіршим було те, що ці звуки не могли гратися, як голосні. наприклад, стануть у пару А та У, і чуємо, як у лісі люди гукають один одного А-а-а-у-у-у. Поміняються місцями У й А – чути, як плаче дитина У-у-у-а-а-а. підбіжить І до А – це десь неподалік закричав віслючок – іа-іа-іа.
Як же хотілося сусідам голосних звуків теж так гратися! І ось вони попросили голосні звуки погратися з ними. голосні звуки були добрими. Вони добре поміркували, як можна допомогти своїм сусідам і вирішили: щоб ті теж могли співати і так гратися, їм треба бути при голосних звуках. сусідні звуки дуже зраділи. відтоді вони стали називатися приголосними звуками. Тепер приголосні звуки стають у пару з голосними. Скажімо, стали у пару А та М, і чуємо, як мати годує малечу – ам, а стали разом М і У – замукала корова – му-у-у.
Так і потоваришували голосні і приголосні звуки.
Другий етап навчання дітей елементів грамоти – ознайомлення зі складами. Цей етап тісно пов’язаний з третім етапом, під час якого йде ознайомлення дітей з поняттям «слово».
Ознайомлення зі словами та складами можна провести у такий спосіб: спочатку повторити знання про голосні та приголосні звуки, потім перейти безпосередньо до складів та слів. Розповідь про них також може бути у формі невеличкої казки.
голосні і приголосні звуки стали товаришувати і ходити парами. Але у деяких пар не виходило щось сказати. Наприклад, взялися за руки Д та И (скажемо всі разом: «ДИ»), але це нічого не означало. Вони дуже засмутилися, тому їх прийшли втішати звуки В та О і розповіли, що у них теж нічого не виходить (усі разом – «ВО»). Тож вони взялися всі разом за ручки: ДИ-ВО. Раптом прибігли інші звуки і почали їх вітати: «У вас вийшло ДИВО!» І дійсно це було диво, бо окремо вони нічого не означали, а разом склали слово – «диво».
Інші звуки теж почали ставати по двоє та навіть по троє, а потім підходили до інших таких групок і складали слова. Такі групки звуків почали називати складами, адже з них складається слово. Звуки утворювали склади а, потім об’єднувалися в слова. Але помітили, що приголосні звуки не можуть самі утворювати склади, а тільки за допомогою голосних звуків. Тоді біля одного голосного могло зібратися два, а інколи і три приголосних звука. А голосні звуки можуть утворювати частинки слова – склади – і без приголосних. тож звуки прийшли до висновку, що скільки у слові голосних звуків, скільки і складів..
Після ознайомлення з поняттям складу діти вчаться визначати кількість складів, підставляючи руку під підборіддя: скільки разів воно торкнеться руки під час промовляння слова, стільки у тому слові і складів.
При ознайомленні дітей з поняттям «слова» варто звернути увагу на те, що поєднання звуків в слові і просто поєднання різноманітних звуків відрізняється тим, що слово має значення, а просте поєднання звуків значення не має.
Четвертий етап навчання дітей елементів грамоти – ознайомлення з реченням. Для цього стануть у пригоді предметні картинки. Наприклад, можна взяти три картинки, на першій з яких зображено дівчинку, на другій – дівчинку, яка малює пензликом, на третій – квітку. Педагог з дітьми розглядає картинки і зауважує, що все, що на них зображено можна назвати словами. Далі ознайомлення з реченням можна продовжити так.
Діти, погляньте, хто зображений на першій картинці? (дівчинка). А що робить дівчинка на другій картинці? (малює) А що зображено на третій? (квітка). Діти, за кожною картинкою ви назвали слово. А тепер давайте ці слова поєднаємо: «Дівчинка малює квітку». Ми з вами про щось розповіли. Коли слова збираються разом і про щось розповідають, то це називається – речення. Отже, давайте разом промовимо наше речення (діти промовляють речення).
А тепер порахуємо, скільки слів у нашому реченні. У нашому реченні три слова. давайте спробуємо змінити речення так, щоб у ньому стало п’ять слів. Дівчинка (яка?) – маленька, весела, світлокоса тощо. Квітка (яка?) – червона, гарна, яскрава, ніжна тощо. Додамо до нашого речення слова-ознаки: «весела» і «червона». А до слів-ознак доберемо картинки, на яких зображені веселе личко і червона пляма. Ось що вийшло: «Маленька дівчинка малює червону квітку». Давайте порахуємо слова у новому реченні. Тепер наше речення складається з п’яти слів.
Для закріплення отриманої інформації можна запропонувати дітям самим скласти речення з опорою на предметні картинки та визначити кількість слів у складеному реченні.
Педагогу необхідно пояснити дітям, що у реченні кожне слово має своє місце, і на прикладі будь-якого деформованого тексту можна продемонструвати це твердження та запропонувати дітям скласти речення правильно.
Вправляти дітей у складанні простих поширених речень можна за допомогою ігор «Розшифруй картинку», «Хто придумає найдовше речення», «Склади речення за схемою» тощо.
Дітям слід пояснити, що речення можна змінити, не змінюючи слів, а змінивши лише інтонацію. так можна утворити речення-запитання та речення-оклики.
П’ятий етап навчання дітей елементів грамоти – ознайомлення дітей з графічним зображенням звуків – буквами. На цьому етапі детально зупинятися не будемо, адже це окрема тема.
Слід наголосити, що запропоновані прийоми не догма, в роботі можна використовувати й інші прийоми. Головне, щоб інформація, яка подається була викладена в доступній і ігровій формі.
Як навчають дітей грамоти у дитячому садку
Часто батьки замислюються над питанням: чи потрібно навчати дитину читати й писати перед школою?
Усім добре відомо, що невміння читати або повільне читання ( по буквах) є серйозною перешкодою в навчанні дитини в школі. Крім того, установлений факт: семилітня дитина важче опановує читання, ніж шестилітня, а той п’ятилітня.
Виявлено, що в певному віці («від 2 до 5») дітям надзвичайно цікаво займатися звуковими аспектами мови. Цей дитячий інтерес допомагає ввести «занурити» дитину в дивний світ звуків, відкрити для неї ази фонетики й морфології мови й у такий спосіб навчити читати в 5-6 річному віці.
(4-5 років)При цьому дошкільнята осягають певну систему закономірностей рідної мови, навчаються чути звуки мови, розрізняють голосні (наголошені й ненаголошені), приголосні (тверді й м’які), порівнюють слова за звучанням, знаходять спільність й відмінність, ділять слова на склади, будують слова з фішок, що відповідають звукам, тощо.
(6-7 років) Згодом дошкільнята вже можуть ділити мовний потік на речення, речення – на слова, знайомляться з усіма буквами алфавіту, складають із них слова й речення, уживаючи граматичні правила написання, опановують злитий і за складами способи читання.
До школи вихованці мають іти не тільки вміючи читати (відповідно запитів батьків та можливостей самої дитини), але й аналізуватиусне мовлення, грамотно складати з букв абетки слова й речення.
Навчаючи дитину письма, ми свідомо обмежуємося підготовкою руки до писання. Для дітей 3-4 років ми рекомендуємо довільні вправи для рук і пальців – рухи, що імітують письмо за певними зразками, які дитина опановує, навчається керувати своїми руками й пальцями. Це підготовчий етап.
Діти 5-6 років навчаються сприймати в робочому рядку різні предметні образи, наближені до конфігурації букв, і писати друковані літери. При письмі особливо важливо не стільки опанувати окремі вміння , скільки сформувати весь комплекс готовності дитини до писання: поєднання темпу й ритму мовлення з рухами очей і руки.
Усе навчання проходить у захоплюючій ігровій формі й образному контексті зрозумілих дитині ситуацій.
Дидактичні ігри під час навчання грамоті
Виходячи з природної логіки навчання дітей грамоті: звук – буква, читання – письмо, всі дидактичні ігри розділені відповідно на чотири групи: фонетичні, графічні, граматичні, ігри, що розвивають зв’язну усну
мову. Навчальною завданням проведення ігор в період навчання грамоті ставиться формування фонематичного слуху у різних його проявах:
Встановлення досліджуваного звуку в словах (\ “Чий голосок \”), визначення місця звука (\ “Де сховався звук? \”).
Придумування слів на заданий склад у певній позиції. Ра мА Ра на За ра Ко ра Складання схем складів – злиття з використанням кольору: синього (твердий приголосний), зеленого (м’який приголосний), червоного (гласний). А також зворотне завдання: за даною схемою назвати склад. Гра \ “Живі літери \”. Дітям видаються літери, вони повинні знайти пару, причому так, що б вийшов склад (по опорною згодної чи голосною). Складання складах за картинками з виділенням перших звуків, останніх, других від початку складу. Наприклад, дані картинки, на яких зображені тигр, олень. Діти складають склад по перших звуках (Т), (О), придумують слова з даним стилем то-пір, то – варіщ. Потім змінюють картинки місцями, з’ясовують, який тепер вийшов склад (склад від).
Діти згадують слова з цим стилем: відповідь, відпочинок – на початку слова, кіт, піт – в кінці. Далі проводиться робота зі словом. Дітей знайомлять з поняттям \ “слово \”. Слова бувають короткі та довгі. Найкоротші – союзи і прийменники, що складаються з однієї букви У, І, К, В, С. Для з’ясування лексичного значення слова даються різні завдання. Підбір потрібного слова до змістового ряду: по опорним ознаками – пухнаста, руда, хитра … (Лисиця). Узагальнення поняття: яке слово зайві і чому? (Літо, осінь, тиждень). Додавання потрібного слова (Пальто, шапка, шарф-…).
Називання загального слова. (Стіл, стілець, шафа-…). Розподіл слів на склади, підрахунок кількості складів у слові виділення ударного складу. Простукування двох складів, виділяючи ударний склад гучним стуком. Діти підбирають слово з такою ж кількістю складів і з наголосом на тому ж складі: весна, зима, літо, осінь.
Підбір слів до заданим схемами з голосними буквами: а – а – а – о – о – о – о – а рак – ра – ма – мо – ло – до – о – са Складання слова з даних складів (склади дані в розсипну). Виняток зайвого слова: гусак, гусеня, гуска, гусак, гусениця. Підбір до даного слова споріднених слів: сніг, сніжок, сніжна, сніговик, снігохід, снігозатримання. Заміна в слові одного звуку (літери) для отримання нового слова: пора, кора, нора, гора. Читання слів у зворотному порядку: сон, курінь.
Гра \ “Хто швидше, хто більше? \”.
З кожної літери даного слова придумати інші слова: ослик, оса, слон, лось, іволга, корова. Гра \ “Хто більше придумає слів з даного слова, використовуючи тільки ці букви? \”.
Наприклад: грамотій (герой, море, тема, березень, гора, рот, маг, торг, гам). Підбір синонімів, антонімів, анонімів.
Секрети виховання дітей дошкільного віку
У дитини дошкільного віку буквально все викликає неабиякий справжній інтерес. Вона дуже цікава та задає багато питань, вимагаючи негайної відповіді. Всі спроби відмахнутися від дитини, посилання на зайнятість, неправильні пояснення, завідомо неправдиві версії можуть привести до сумних результатів.
У цьому віці малюк продовжує бути невтомним дослідником. Батьки не повинні постійно спиняти, осаджувати його та все забороняти. Дитина може стати боязкою, полохливою та почне хитрувати. Наприклад, у відсутність батьків вона буде брати речі крадькома. Але погано, коли дитині все дозволено. Вона знає, що варто їй заплакати, як вона отримає бажану річ.
У цьому віці дітей необхідно не тільки постачати потрібними речами, але й розташовувати предмети так, щоб користуватись ними було зручно. Особливо потрібні іграшки, що поширюють пізнання. Підбирати іграшки та ігри слід з урахуванням віку та індивідуальних інтересів дитини.
Діти дуже люблять слухати казки, розповіді. Вони займають малюка більш, ніж читання вголос. Під час розповідей налагоджуються порозуміння та близькість між розповідачем та дитиною. Поступово змінюється характер взаємовідносин її з дорослими, продовжується формування багатьох соціальних норм і трудових навиків. Дитина проходить величезний шлях пізнання й до кінця дошкільного періоду вона здатна приступити до занять у школі.
Задача батьків – постійно піклуватися про вироблення у малюка моральних норм поведінки, звичок, уміння зосереджено трудитися, виконувати відповідні віку обов’язки. Треба наполегливо та терпляче добиватися сумлінного виконування дитиною дорученого їй завдання: прибрати розкидані іграшки, скласти акуратно речі перед сном, підклеїти розірвану книжку, попрати шкарпеточки та інше.
Якщо малюк з дитячих літ звикне за собою прибирати, то ця звичка закріпиться, напрацюється навик. Головне, щоби батьки зуміли належним чином оцінити труд дитини. Вони повинні систематично перевіряти, як виконано завдання. Якщо результат не відповідає вашим вимогам, спочатку слід усе ж таки похвалити, а потім доброзичливо вказати на недоліки. До старших дітей треба пред’являти більш високі вимоги, але завжди слід враховувати, чи може бути виконана ця вимога в даному віці.
Батьки тільки завжди повинні пам’ятати, що вимогливість без любові – це жорстокість, що породжує протест. Якщо ви щось вимагаєте від дитини, то домагайтеся виконання, щоб вона знала, що так чи інакше їй доведеться виконати ваш наказ (це навчає слухняності, що виключає конфлікти).
Трудіться разом із дітьми, щоб вони почували себе потрібними й бажали наслідувати вас. Найнудніше заняття потрібно зробити цікавим, щоб дитині хотілося його виконати. Вміння трудитися в колективі змушує зважати на думку інших, що також усуває конфлікти. Це дуже важливо для дитини при підготовці її до школи.
Учіть дітей і допомагайте їм переборювати труднощі. Учіться й самі слухати дітей, чути їх і говорити з ними, тоді ви будете в курсі подій їхнього життя, тобто завжди зможете прийти їм на допомогу.
Що повинен уміти майбутній першокласник
Рівень підготовки до школи майбутніх першокласників їхніми батьками вдома, в сім’ї доволі різний.
З одного боку, деякі батьки дітей, які йдуть до школи у шість років, вважають, що їхніх малят ще зарано навантажувати дошкільною підготовкою вдома. Мовляв, не треба полишати малюків дитинства, бо все одно прийде час, коли вони підуть учитися до школи і все наздоженуть. Тому зараз їм зовсім необов’язково вміти читати, писати та лічити. Мовляв, якщо малята будуть усе це вміти робити ще до школи, то тоді в ній таким дітям стане нецікаво вчитися.
З іншого боку, свою особисту думку із цього приводу мають учителі зі стажем у початкових класах, які кажуть, що багато малюків приходять у школу дуже добре підготовленими, тобто батьки навчають дітей усього, чого тільки можна. Голови першокласників переповнені потрібною і непотрібною інформацією. Дітей навчають писати в прописах, домагаються від них швидкого читання. Нічого гарного в такому підході немає, але…
Ніхто з батьків не погодиться привести свого малюка в клас, де всі діти читають, пишуть і лічать, а їхня дитина – не вміє. Тому варто віддати перевагу розумній підготовці. Коли й дитині буде цікаво, і зайвого нічого немає. Для цього треба тільки дещо знати і вміти. Для зразка приведемо приблизний перелік необхідних знань і вмінь малюка шестирічного віку.
Отже, буде добре, якщо ваша дитина перед вступом до школи знатиме:
- своє прізвище, повне ім’я та по батькові;
- свою дату народження;
- свою домашню адресу;
- своє місто та його головні визначні пам’ятки;
- назву країни, в якій дитина живе;
- пори року (їхню послідовність, місяці, основні прикмети кожної пори року, загадки й вірші про пори року);
- назви свійських тварин, їхніх дитинчат;
- назви видів транспорту (наземний, повітряний, водний);
- назви одягу, взуття і головних уборів;
- назви овочів, фруктів і ягід;
- назви зимуючих і перелітних птахів;
- назви геометричних фігур;
- назви домашніх меблів;
- назви кухонного посуду та столових приборів;
- назви найбільш простих харчових страв;
- назви предметів особистої гігієни.
Буде добре, якщо ваша дитина перед вступом до школи вмітиме:
- вільно орієнтуватися в просторі та на аркуші паперу;
- повно й послідовно переказувати прослухану розповідь, складати її за картинкою, запам’ятовувати та називати;
- розрізняти голосні й приголосні;
- ділити слова на склади (за допомогою ударів, за кількістю голосних звуків);
- визначати кількість і послідовність звуків у словах, наприклад: будинок, рука, суп;
- вільно лічити від 1 до 10 і навпаки, виконувати арифметичні дії в межах 10;
- добре володіти ножицями (різати, вирізати по контуру);
- володіти олівцем (без лінійки проводити вертикальні і горизонтальні лінії, малювати геометричні фігури, акуратно зафарбовувати, штрихувати, не виходячи за контури предметів);
- відтворювати зразок;
- працювати за правилом.
Чому шестирічна дитина не може займатися занадто довго?
Згадайте себе у дитинстві. Як важко було висидіти цілий урок практично нерухомо, не промовивши жодного слова та ще й робити вигляд, що ти уважно слухаєш учителя. Особливості психіки шестирічної дитини такі, що їй просто необхідно постійно рухатись. Грамотні вчителі обов’язково роблять серед уроку кілька перерв-фізкультхвилинок, що дуже допомагають сконцентрувати дитячу увагу й позбавити фізичного напруження.
Адже дитина шести років не тільки страждає від тривалого сидіння за партою, вона ще й не може через свої вікові особливості довго концентрувати увагу. Тому тривалість занять не повинна перевищувати 15-20 хвилин, причому посередині заняття слід обов’язково зробити перерву й дати малюкові можливість пострибати та розім’ятися.
Післямова
Велике значення має готовність сприймати дітей як особистостей. Це означає намагатися щиро реагувати на дитячі почуття, реакції та проблеми, так, як це прийнято в людському суспільстві. Діти – особистості, дорослі – теж. Нереально та безкорисно дорослим ігнорувати свої власні почуття або не брати в рахунок власну поведінку як елемент спілкування з дітьми.
Під час нашого спілкування з дітьми ми повинні бути гнучкими в методах і відкритими ідеям інших (хоча і ставлячись до них критично) і бажати продовжувати вчитися. Найкраща підготовка все ж не дає всіх можливих знань, навиків і розуміння, необхідних в різних ситуаціях з дітьми. Малятам, окрім усього іншого, потрібні любов, повага та увага дорослих, щоб вони у відповідь навчилися бути такими ж уважними. Діти заслуговують цієї уваги та будуть вчитися за прикладом дорослих серйозно слухати їх і віддавати їм свій час.
Школа – це зовсім не страшно
(поради батькам майбутніх першокласників)
1. Поясність дитині, що дорослі ходять на роботу; для діток робота – дитсадочок, а для старших – школа. Розкажіть, що всі колись ходили до школи: і бабуся, і дідусь, і мама, і тато.
2. Дуже часто причина негативного ставлення дитини до школи криється у відношенні батьків. Батьки «заражують» дітей своїми хвилюваннями, побоюваннями і малюк починає сприймати школу як невідому загрозу. Налаштуйте дитину позитивно, розкажіть, що у неї з’явиться багато нових друзів, що кожен день вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна погратися у «Школу». Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина – учнем, а потім поміняйтесь ролями.
3. Разом з дитиною виберіть найкраще шкільне приладдя: ручки, пенали, зошити, олівці, рюкзак, пластилін, альбоми. Нехай дитина поміряє новеньку форму, відчує себе дорослим, склавши все у рюкзак.
4. Якщо дитина захоче помалювати в новому альбомі чи зошиті, або зліпити зі «шкільного» пластиліну динозаврика – не забороняйте їй.
5. Не акцентуйте увагу лише на
навчанні. Дитинство у шість років
не закінчується.
Особливості роботи з дітьми п’ятирічного віку,
охопленими різними формами здобуття дошкільної освіти
Згідно з концепцією Базового компонента мета дошкільної освіти – збалансований розвиток дитини, узгодженість у її житті основних тенденцій до самореалізації, саморозвитку та самозбереження, сформованість базису особистісної культури, а не лише підготовка до навчання у школі. Максимально системний підхід до реалізації завдань розвитку дошкільників, їх виховання та навчання забезпечено в дошкільних навчальних закладах. Разом з тим частина дітей здобуває дошкільну освіту через інші форми, які зорієнтовані переважно на підготовку до шкільного навчання (часто – форсовану, не узгоджену з державними стандартами дошкільної і початкової освіти) і, на жаль, не завжди враховують пріоритети розвитку дошкільників відповідно до вікових та індивідуальних можливостей, сензитивних періодів та новоутворень кожного вікового етапу. В результаті ці діти надалі частіше стикаються з труднощами в навчанні, спілкуванні з однолітками, педагогами, триваліше й болючіше порівняно з дітьми, які відвідували дитячий садок, переживають період шкільної адаптації.
З огляду на це надзвичайно важливо дати кожній дитині можливість здобути якісну дошкільну освіту та забезпечити рівні стартові умови для подальшого навчання. На реалізацію цього завдання і було спрямовано інструктивно-методичні листи Міністерства освіти і науки України:
– «Про організацію роботи з дітьми дошкільного віку в 2010/2011 навчальному році» від 18.08.2010 р. № 1/9-570;
– «Про організацію та зміст навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах» від 6 червня 2005 р. № 1/9 – 306;
– «Про організацію короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах» від 17 серпня 2005 р. №6121/9-431;
– «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади» від 4 жовтня 2007 р. № 1/9 – 583.
Значну увагу в цих нормативних документах приділено змістовому наповненню освітньої роботи з дошкільниками та варіативним формам здобуття дошкільної освіти, які можна організовувати в дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах, закладах культури та ін., у приміщеннях, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам щодо здійснення навчально-виховного процесу з дітьми дошкільного віку.
Групи з повним режимом перебування
Групи з повним режимом перебування (10,5 – 12 годин) створюють у дошкільних навчальних закладах (зокрема сімейного, комбінованого типу) та у навчально-виховних комплексах «дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад». Такі групи працюють упродовж усього року або сезонно (3-6 місяців) 2-3 рази на тиждень.
Групи короткотривалого перебування
Групи короткотривалого (3-5 годин) перебування організовують у дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладів, зокрема навчально-виховних комплексах «дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад», та дошкільних навчальних закладах – центрах розвитку для дітей, які відвідують інші навчальні заклади чи виховуються вдома. Щоб забезпечити якісними освітніми послугами з формування готовності до шкільного навчання і сільських дітей у тих місцевостях, де немає таких закладів, дозволено організовувати роботу груп з короткотривалим режимом перебування в орендованих приміщеннях, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам.
Групи короткотривалого перебування працюють протягом або цілого року, або його частини, але не менше трьох разів на тиждень у робочі дні, а за необхідності та наявності умов – повний робочий тиждень. Можна також створювати групи вихідного дня, які функціонують двічі на тиждень – по суботах і неділях.
Існує декілька варіантів діяльності груп короткотривалого перебування:
· діти відвідують лише заняття або заняття і прогулянки (без харчування);
· у першій половині дня здійснюється повноцінний навчально-виховний процес – з харчуванням, прогулянками, заняттями.
Припустима й така організація роботи з дітьми, коли в одному приміщенні працює кілька груп короткотривалого перебування (почергово в першій та другій половині дня).
Групи короткотривалого перебування створюють переважно для дітей п’ятирічного віку з метою забезпечення системного підходу до їх соціальної адаптації, а також до фізичного, пізнавального, мовленнєвого, художньо-естетичного розвитку перед початком шкільного життя.
Заслуговує на увагу й позитивний досвід роботи груп короткотривалого перебування для дітей від 2,5 – 3 до 6 років упродовж кількох навчальних років поспіль. Залежно від ситуації ці групи комплектуються за одновіковим чи різновіковим, або за сімейним принципами. Переваги цього варіанту організації діяльності груп у тому, що таким чином основи життєвої компетентності формуються в дітей пролонговано, поступово.
Існують і такі групи короткотривалого перебування, які не ставлять за мету проведення спеціальної навчальної діяльності, але мають потенційні можливості для реалізації інших аспектів освітньої роботи відповідно до вимог державного стандарту дошкільної освіти:
· прогулянкові групи, в яких не лише доглядають за дітьми, але й реалізують програмові розвивально-виховні завдання під час прогулянок на свіжому повітрі в рухливих, дидактичних, творчих іграх, фізичних вправах, спостереженнях, дослідах, бесідах та інших видах роботи, формують позитивний досвід спілкування з ровесниками та дорослими;
· консультативні групи, в яких діти відвідують окремі заняття з фахівцями різного профілю (логопедом, психологом тощо) й отримують кваліфіковану допомогу щодо усунення вад мовлення, діагностики і своєчасної корекції психічного та фізичного розвитку за індивідуальними показниками.
Там, де дошкільних навчальних закладів немає, при загальноосвітніх навчальних закладах, зокрема при навчально-виховних комплексах «загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» можна створювати групи підготовки дітей до школи як з повним режимом перебування, так і з короткотривалим перебуванням. Ці групи працюють переважно сезонно 3 – 5 разів на тиждень.
Центри (групи) підготовки дітей до школи
Центри (групи) підготовки дітей до школи діють у системі позашкільної освіти, здебільшого на базі районних, міських будинків дитячої творчості, палаців культури, клубів тощо. Вони проводять заняття з дітьми 4 – 5 років упродовж одного-двох навчальних років 2 – 3 рази на тиждень. Роботу таких центрів (груп) організовують у першій чи другій половині дня, вона триває не більше трьох годин на день.
Інші форми здобуття дошкільної освіти
Сьогодні досить часто діти здобувають дошкільну освіту за допомогою «домашніх» педагогів (сімейних вихователів, гувернерів). Нерідко батьки поєднують кілька різних форм здобуття дошкільної освіти: скажімо, дитина перебуває під опікою гувернера і одночасно відвідує прогулянкову, консультативну групу чи групу короткотривалого перебування при дошкільному закладі або центр (групу) підготовки до школи при позашкільному закладі; дитина відвідує дошкільний заклад загального розвитку й періодично займається в групі підготовки до школи при центрі розвитку дитини в будинку дитячої творчості тощо.
Надавати освітні послуги через варіативні форми здобуття дошкільної освіти можуть педагоги з кваліфікацією вихователя дошкільного навчального закладу, вчителя початкових класів чи викладача окремої навчальної дисципліни (іноземна мова, музика, хореографія, образотворча, театралізована діяльність тощо).
Базова програма «Я у Світі» та програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт»
Незалежно від того, яку форму чи форми здобуття дошкільної освіти обрали для своїх дітей батьки, вся розвивальна навчально-виховна робота з дошкільниками має будуватися з обов’язковим урахуванням вікових особливостей розвитку дітей та відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.
Відкритий характер Програм дає змогу розробляти і паралельно впроваджувати в практику роботи дошкільних закладів регіональні, профільні (парціальні) програми за умови, що вони відповідають її основним положенням. При цьому педагоги, які працюють за іншими формами здобуття дошкільної освіти, мають керуватися у своїй діяльності насамперед змістом Програми «Впевнений старт», використовувати методичний супровід до неї, співзвучні сучасним тенденціям методичні розробки попередніх років, складаючи перспективні та календарно-тематичні плани роботи з урахуванням специфіки тієї чи іншої форми надання освітніх послуг дошкільникам.
Кінцевим результатом об’єднаних зусиль сім’ї, дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів та інших соціальних інституцій з надання дошкільної освіти є формування у дітей готовності до шкільного життя, тобто так званої шкільної зрілості. Традиційно освітню роботу спрямовують на формування психологічної та фізичної готовності. Показники готовності до шкільного життя покладено в основу психологічного портрета майбутнього першокласника, запропонованого у Програмі. Відповідно до нього формування елементарної шкільної зрілості планомірно і поступово реалізовується від раннього до старшого дошкільного віку в процесі розвитку дітей за такими лініями: фізичний, пізнавальний, мовленнєвий, соціально-моральний, емоційно-ціннісний, художньо-естетичний, креативний розвиток. Наголосимо, що на ці положення варто орієнтуватися незалежно від обраної форми здобуття дошкільної освіти.
Форми організації освітньої роботи зі старшими дошкільниками
Дбаючи про інтереси дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади, важливо залучати їх до різних форм здобуття дошкільної освіти хоча б на етапі старшого дошкільного віку (з 5 років). Зміст освітньої діяльності, визначений Базовим компонентом дошкільної освіти та чинними програмами, реалізують у різних організаційних формах роботи зі старшими дошкільниками. Програма «Я у Світі» орієнтує педагогів на більш насичену, змістовнішу, ретельніше організовану освітню роботу з дітьми у повсякденні: спостереження, елементарні досліди, бесіди, різні види ігор, праці, самостійна діяльність дітей тощо. При цьому Програма «Впевнений старт» передбачає використання як колективних, так і групових, індивідуальних форм роботи. Це дасть змогу повніше використовувати потенційні можливості всіх форм організації дитячої життєдіяльності, а не лише заняття.
Специфіка навчальної діяльності в умовах варіативних форм здобуття дошкільної освіти
З огляду на обмежений термін перебування дітей у відповідних групах і центрах, на нашу думку, не варто відкидати таку ефективну, перевірену часом форму організації навчальної діяльності, як заняття, нівелюючи їх значення в розвитку дітей. Важливо лише пам’ятати, що заняття з дошкільниками не мають дублювати форми, методику проведення, зміст шкільних уроків. По можливості вони мають інтегрувати різні сфери життєдіяльності, змістові лінії, лінії розвитку.
Для проведення занять діти можуть бути організовані фронтально чи підгрупами, наприклад:
· кілька педагогів – фахівців з різних змістових напрямів одночасно працюють з окремими підгрупами;
· на занятті з усією групою робота проводиться у підгрупах, парах;
· педагог у зручний для цього час упродовж дня реалізує програмовий матеріал певного заняття частинами (у формі міні-занять) почергово з невеликими підгрупами дітей.
Під час занять діти мають бути зручно розташованими як для них самих, так і для педагога. Від заняття до заняття чи навіть у ході одного заняття розташування дітей слід періодично варіювати – за столами чи партами, як у класі; за окремо розставленими чи зсунутими по два столами; сидячи або стоячи кружка, півколом тощо. Уникнення статичних навантажень, динамічна зміна видів діяльності, різноманітні завдання допоможуть попередити фізичну й психічну втому.
Враховуючи, що навчання дошкільників не можна обмежувати самими заняттями, адже воно має органічно вплітатися в життя дитини, правомірним буде домінування в ньому гри як форми організації, методу і засобу освітнього впливу з огляду на провідне значення цього виду діяльності для розвитку дітей дошкільного віку. Ось чому навчання дошкільників, зокрема старших, у процесі спеціально організованих занять та повсякденні має насичуватись іграми і вправами розвивального, дидактичного характеру за всіма сферами дитячої життєдіяльності та з різною змістовою спрямованістю: логіко-математичною, мовленнєвою, українознавчою, природознавчою, екологічною, художньо-естетичною, руховою тощо.
Особливої уваги потребує навчальна діяльність дошкільників, які лише в 5 років долучаються до здобуття дошкільної освіти переважно в режимі короткотривалого перебування в закладі. Варто ретельно продумувати їхній розпорядок дня в закладі та вдома, доцільність поєднання в ньому різних форм роботи, видів діяльності та можливість використання на заняттях програмового змісту для дітей старшої і, частково, попередніх вікових груп.
Зважаючи саме на обмеженість терміну перебування дітей під організованим педагогічним впливом, у таких групах, на нашу думку, доцільно традиційно визначати в режимі дня період для концентрованого проведення навчальної діяльності у формі занять. Найтиповіші моделі організації роботи, зокрема навчальної, у групах і центрах підготовки до школи для п’ятирічних дітей передбачають у середньому по три заняття на день при відвідуванні закладу 3 – 5 разів на тиждень. Тривалість кожного заняття – 25 – 30 хвилин.